НАШІ ПРАЩУРИ ШАНУВАЛИ НЕБО Й МОЛИЛИСЯ ДО НЬОГО. ЗА ВІРОЮ НАШИХ ПРЕДКІВ НЕБО — ЦЕ МІСЦЕ, ДЕ ЖИВУТЬ БОГИ, А ЗОРІ — ТО ВІКНА, В ЯКІ ВОНИ ВИГЛЯДАЮТЬ НА СВІТ. НА НЕБІ ВСЕ ДОБРЕ, БО ТО — БОЖЕ, А ЗВІДСИ НАША СТАРА ПРИКАЗКА: ЖИВЕ, ЯК У БОГА ЗА ДВЕРИМА.
БОГИ БУЛИ СХОЖИМИ НА ЛЮДЕЙ НЕ ТІЛЬКИ ЗОВНІ, А Й ХАРАКТЕРОМ, АДЖЕ ОДНОЧАСНО НЕСЛИ І ДОБРО, І ЗЛО.
ЇХ ВІДРІЗНЯЛИ НАДЗДІБНОСТІ, ЯКІ ДОЗВОЛЯЛИ ЗМІНЮВАТИ НАВКОЛИШНІЙ СВІТ. КОЖНИЙ З БОГІВ ВОЛОДАРЮВАВ НАД ПЕВНОЮ ЧАСТИНОЮ ЦЬОГО СВІТУ, НЕ МАЮЧИ ВПЛИВУ НА ІНШІ.
НЕ ЗАГЛИБЛЮЮЧИСЬ У ДОСИТЬ СУПЕРЕЧЛИВІ ДОСЛІДЖЕННЯ, ПРОСТО НАГАДАЄМО ГОЛОВНИХ ДІЙОВИХ ОСІБ УКРАЇНСЬКОГО ПАНТЕОНУ, ОБРАЗИ ЯКИХ СТАЛИ УЗАГАЛЬНЕНИМИ.
МОКОША
Мокоша (Макош, Мокошь) — богиня родючості, жіночого рукоділля, мистецтва і води. Заступниця вагітних і породілей. За народними переказами, первісне ім’я Мокоші — мати Коша, тобто жінка-матір часів матріархату, яка порядкувала серед роду, серед коша, мудра, досвідчена, яку всі називали Матір’ю. Вона лікувала, приймала пологи, визначала обов’язки кожному, навчала рукоділлю, куховарінню тощо. Мокоша — богиня урожаю, подавальниця благ, богиня долі. Обов’язковий її атрибут — ріг достатку. Вона — заступниця домашнього господарства, шлюбу та сімейного щастя.
ДОЛЯ ТА НЕДОЛЯ
Доля — добра богиня, помічниця Мокоші. Вона пряде щасливу долю. Вона ходить світом, не знаючи перешкод. Болота, ріки, ліс, гори — долає вмить. Не любить лінивих та недбалих. На початку товаришує з кожним, але потім від поганої людини йде.
Недоля — помічниця Мокоші, пряде нещасну долю.
Доля та Недоля діють за своїми бажаннями, незалежно від волі та намірів людини. За щасливого працює Доля, а Недоля, навпаки, постійно шкодить людині.
СВАРОГ
Бог-творець землі, основа всього, Прабог, владика світу. Сварог — батько сонця й вогню. Він запалив домашнє вогнище та наказав людям жити родинами, навчив їх обробляти залізо, викував перший плуг та показав, як орати. Сварог — бог-коваль, чий молот вважається могутнім оберегом, покровитель ремесел, шлюбу, сімейного щастя. Народивши синів — світлих богів, — Сварог пішов відпочивати, доручивши їм правити світом.
РОД
Бог Всесвіту, який дає життя всьому живому, що тільки існує на землі. Родові приписувалася творча і чоловіча сила, втілення єдності нащадків одного роду. Род уособлював Всесвіт, усю природу та урожай. Про нього казали, що він їде на хмарі, кидає на землю дощ і від цього народжуються діти. Рода супроводжують Рожаниці — богині родючості, людської долі, покровительки роду, сім’ї, домашнього вогнища. Вони присутні при народженні дітей і визначають їхню долю, а баби-повитухи, які приймають пологи, знають, як задобрити Рожаниць, щоб вони допомогли легко народити.
БЕРЕГИНЯ
Божество-захисниця людини, богиня родючості, природи та добра, мати всього живого.
Берегиня — охоронниця дому, її фігурки знаходилися у хатах, зображення-амулети носили на шиї. За легендами на початку літа вона кружляла у вир-водах на берегах річок, осяяна місячним промінням, і там, де бігала та пустувала Берегиня, трава росла зеленіша, а в полі пшениця — густіша.
ДАЖБОГ
Дажбог (Даждьбог, Сонце-бог) — бог Сонця, світла, добра, син Сварога, син Неба, податель добра, багатства, благ, врожаю, отже — бог достатку, життєдайної сили. Дажбог замикає зиму та відмикає літо. Він — покровитель весілля, зустрічає нареченого на світанку у день шлюбу.
Символ Дажбога — золотий сонячний диск, що каже про його чесноти, шляхетність, щирість, та непереможну силу.
Дажбог — сонце літнє, його шанували особливо, адже для наших предків-землеробів надважливою була його прихильність. З давніх-давен сонцеликий образ Дажбога малювали на вітрилах кораблів.
ВЕЛЕС (ВОЛОС)
Бог худоби, чередників та музик, хазяїн дикої природи, могутній чарівник, тлумач законів, учитель мистецтв, покровитель мандрівників та торговців, бог удачі… Волос — опікун тваринного світу, він привчив давніх українців не вбивати, а пасти тварин, запрягати їх у плуга та воза, брати від них молоко, вирощувати їх на м’ясо та шкуру.
За легендою, коли між полянами і деревлянами зчинилася кривава січа «за межу», з’явився Волос та заграв на сопілці — і воїни обох сторін опустили мечі й побраталися.
СТРИБОГ
Бог вітру, повітряних стихій, що кидають блискавки з дощових хмар, верховний бог неба. Дихає рівно і шумно, гуляє по морю. Коли розгнівається — збере хмари, хвилі підніме, кораблі розкидає, а то і втопить. Може покликати, а потім вгамувати бурю, може перетворюватися на птаха. Стрибога уявляли сивочолим старцем, що живе у далеких краях, у глухому лісі або на острові серед моря. Його шанували як руйнівника зла, винищувача лиходіїв.
ДИВ
У деяких старовинних переказах Див — це вихор-людина, блискучий, неначе блискавка, який раптово з’являвся на шляху війська, що йде в похід, на бій, і кличе пророцтва: то страшні, то сприятливі.
У пам’ять про нього до нашого часу збереглися слова «диво», «подив». Дехто з дослідників вважає Дива за дракона, змія, велета, чудовисько, що має величезну надприродну силу, творить дива, крик якого — громовий удар і буря; дехто ототожнює Дива з лиховісним птахом.
Продовження далі…
Малюнки Світлани НАВРОЦЬКОЇ