Традиційною для українців є любов до кобзарсько-бандурного виконавства. Цей епічний жанр, що століттями еволюціонував, відіграв важливу роль у формуванні української ідентичності та культурної спадщини. Він яскраво представлений інструментом українського народу є кобза чи бандура.
Нас ніхто не чує митців, працівників культури. Сучасний музикант пробуджує віру в життя, підтримує дух, перетворює сірий понурий світ на світ краси, сонця, доброго настрою.
Виконавське мистецтво музично-педагогічна майстерність пані Марія Брояко філософське ставлення до музики до життя. Ми говоримо про позитивну тенденцію а саме – звернення різних гуртів та окремих виконавців до бандури як інструмента, що може мати надзвичайно важливе символічне значення, котре краще підкреслюватиме ідеологічне підґрунтя їх творчості.
– Гнат Хоткевич зазначав: «… Бандура є чисто український винахід. Ніде й ні від кого українці цього інструмента не позичали, а вигадали для себе самі».
– Кобза була відома в Україні з 14-15 ст. Є багато історичних свідчень, особливо в польських джерелах. Знаємо ми про кобзу багато з часів гетьманщини, зокрема про те, що кобзою – панською бандурою-торбоном захоплювалися Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко. Тобто цей інструмент функціонував на землях сучасної України, які на той час перебували під протекторатом інших держав: Польщі, Московії, Туреччини.
Інструмент був невід’ємним атрибутом козаків. Козак – лицар йшов у бій і ніс з собою кобзу разом зі зброєю, бо це була духовна зброя, елемент розваги. Але існувало й інше призначення. В гетьманському середовищі, коли козаки-бандуристи забавляли грою своїх побратимів під час відпочинку.
На бандурах грали мандрівні сліпці-бандуристи, які виконували пісні специфічних жанрів — історичні, думи, псальми, канти тощо.
Бандуру козак порівнював з жінкою.
– Серед музикантів-бандуристів можна почути розмови про осучаснення бандури. А що Ви, пані Надіє, можете розповісти про карбонову бандуру?
– Про використання новітніх технологій у виготовленні бандури мова йде давно. Відомий бандурист українсько-австралійсько-канадійського походження, художній керівник Канадійської Капели Бандуристів Віктор Мішалов, першим почав експерименти зі своїми друзями-канадійцями по створенню пластикового корпусу для бандури. Корпус з дерева дуже дорогий, матеріал тріскає і б’ється, а то є люди прагматичні і вони шукали здешевлення інструмента, щоб він став доступнішим і практичнішим. Віктор Мішалов мріяв про карбонову бандуру цікаві які почалися експерименти щодо виготовлення від він мав подвійне громадянство ми вчилися з ним в консерваторії в один період В Київській консерваторії з 1979-84.
У нас в Україні Дмитро Губ’як бандурист-новатор підхопив цей тренд і тут зробив нову експериментальну модель бандури створив першу в світі карбонову бандуру, адже карбон має хороші акустичні характеристики, звучить сильніше, фізично легший.
– Продовжимо вивчати тему бандури в історичному контексті. Як наша бандура потрапила в Канаду, Австралію разом з переселенцями. Бандура наш національний інструмент?
– Бандура як національний інструмент мала своє осердя – ніби трикутник – Полтавщина, Харківщина, Сумщина і між ними вісь – Чернігів, Київ. Це справді було осердя нашого кобзарства.
Але коли пішла хвиля більшовицького наступу і армія Скоропадського відступала під натиском армії Муравйова і Юрія Коцюбинського з Києва то разом з армією відступав і Ємець а разом із учасник хору і Михайло Теліга – майбутній чоловік Олени Теліги. І вони відступали на Захід і опинилися у Чехії. Там вони почали розвивати у Празі у 1923 р. зорганізував школу гри на бандурі та на базі найкращих студентів — другу капелу бандуристів (1924) та кілька студентських ансамблів гри на бандурі в околицях Праги та Подебрадах.
Далі поїхав до Франції.
З 1934 року Василь Ємець мешкав в Парижі, грав на бандурі у вар’єте знайшов дуже красиву вокалісту. Вони створили чудовий дует, виступали по ресторанах, клубах, вар’єте, вечірках. Але з часом майстер вичерпує себе як землероб, який оре поле. Виснажується. Як поле виснажується і потрібно змінювати. 1937 р. емігрував до Канади. Багато концертував у великих містах США та Канади, писав, навчав грі на бандурі та виготовляв інструменти. Невдовзі власноруч змайстрував другу так звану «подвійну бандуру» на 62 струни.
Знайомиться з донькою українського емігранта- мільонера, одружується і переїжджає до Америки. Однак надовго в Канаді він не затримався, перебрався до США. З 1940 р. жив у Голівуді, провів низку концертів. Він майстерно виконував транскрипції творів Бетховена, Чайковського, Дворжака, і мріяв поставити бандуру поруч з такими класичними інструментами як арфа, скрипка чи піаніно. Недарма його називали «кобзарем у фраку».
Проживає на голлівудських пагорбах на Беверлі Хілз разом з дружиною, він доживає до поважних глибоких літ. До свят він був відомим багатим, самодостатнім.
Рідко виступав з концертами, тільки на великих національних урочистостях, як то Шевченкові дні, День соборності й злуки, вшанування пам’яті Лесі Українки.
– За кордон бандура потрапила вперше з хвилею політичної еміграції. Одним із перших, хто завіз бандуру у США був Василь Ємець.
– Він народився на Слобожанщині. Роль Василя Ємця в поширенні гри на бандурі визначна. При гетьману Скоропадському у 1918 році він започаткував у Києві колектив з 8-ми бандуристів – Кобзарський хор, що став основою Київської капели бандуристів. Хочу зауважити такий момент коли говорять про нац. Дух кобзарство, мистецтво ідеологію зв’язок з вищим ментальним планом то треба розуміти що кобзарі і музиканти, які грають на б це такі ж люди як усі. Їм потрібно заробляти, жити, економічний чинник бо то є професія, а професія коли передбачає заробіток. Тому просування бандури спонукав економічний чинник він став двигуном розповсюдження бандури в світі. У Західній Європі і в Австралії Канаді США і Музикант–емігрант починає свою бурхливу професійну діяльність серед кого? Найперше серед діаспори: прикордоння по Галичині. Варшава, Прага, Відень, Братислава, Берлін. Коли заможні люди відправляли своїх дітей навчатися панство священники Навчатися студентство їхали до Європи з західних областей. Відень був як європейська консерваторія. Серед того студентства Ємець і Теліга набирали учнів, навчали, друкували ноти набирали собі кобзарські ансамблі.
Люди зі сходу тікали на Галичину. А далі з Галичини в Європу, і і далі в Америку Потім була друга велика хвиля еміграції – у Другу світову війну. Багато людей залишали рідну землю, навіть ті, що пройшли радянські табори, які знали долю Гната Хоткевича, розстріляного у жовтні 1938 року.
Які знали долю Івана Кучугури-Кучеренка перший який отримав звання Народного артиста УНР (1919) та УСРР (1925), хоча згодом радянська влада позбавила його цього звання. 1937-го за «участь у контрреволюційній організації». У 1943 разом з німецьким обозом виїхала частина складу зразкової капели бандуристів яка в 41 році коли німці зайшли в Київ відновила свою творчу діяльність під патронатом окупаційної влади. Емігруючи опиняються у трудових таборах Німеччини. Закінчується війна розгромом німеччини Ця капела до 1948 року живе у американській зоні а потім виїжджають до Канади і Детройті Канадійська імені Шевченка Там починається новий етап розвитку.
Я знаю, що таке жити на чужині. Я прожила в росії 8 років (чоловік був війсковим). Коли тобі дають зрозуміти, що ти вторинний, що ти другий сорт. І коли траплялося чути українське то була така туга Коли ти любиш свою батьківщину яка це туга за тому емігранти не могли виїхати додому тому що питання стояло життя або смерть.
І коли ти обирав ту економічну еміграцію і та бандура і та вишиванка і та поезія Шевченка і Кобзар воно стало як Бога з людиною з’єднує срібна нитка поки та нитка не перерізана, то душа ще є на землі людини, а як нитка розривається, то й душа вилітає. Отак і українці на чужині для них тою срібною ниткою стала українська пісня бандура культура поезія українська мова, українські символи і емблеми. Так бандура у 20 столітті стала емблематичним ідентифікатором в 14 році тому що частина українців ідентифікували себе як квазі росіянами. І в цьому звісно вина українського політикуму це не люди винні ота відсутність української ідентифікації привела до війни. І саме відношення держави до культури воно є дуже показовим – чи держава будується як національна чи вона буд як якесь космополітично-економічно-оолігархічно-бандитське утворення. Коли я повернулася в Україну після 1991 року мене найбільше вражало терпимість наших людей до великої корупції. Коли з’являлися палаци з банями церкви на приватних садибах мене дивувала толерантність українців до цього явища. Ця мережева корупція привела до війни. Єдина фабрика, яка була міцно за часів срср потім у Львові то в Чернігові вона знищена.
– У одній із Ваших наукових статей читаємо, що у XX ст. побутувала філософсько-культурологічна концепція, згідно з якою всю культуру розділяли на дві частини – елітарну і масову. Яке Ваша думка щодо місця бандури у цьому процесі?
– Ми говоримо, що бандура – це народний інструмент, але ж ціна не народна. Сама маленька коштує від 20 тисяч гривень. Людина з народу не може собі дозволити. Система вибудувана так, що бандура перестала побутувати у народі, вийшла з народного вжитку.
Цікавим явищем в українському музичному просторі є інтерес до бандурного виконавства. Причому, йдеться не про відродження фольклорних традицій у їх автентичному вигляді, а радше про застосування етнічних інструментів у популярній музиці.
Роль бандури як засобу національного виховання української молоді
Народно-побутове виконавство орієнтувалося на інструменти, вироблені за старовинними зразками, тим часом академічне бандурне мистецтво відразу схвально сприйняло конструктивно удосконалені інструменти. Наприкінці 1990-х років відбулася популяризація бандурної творчості за рахунок поєднання її з іншими виконавськими, часом незвичними складами. творчість стимулюють також ансамблеві форми виконавства: поєднання бандури з фортепіано, флейтою, органом, струнними й ударними інструментами, а також із симфонічним чи народним оркестром, естрадними та джазовими колективами” .
Розмовляла Тамара Маркелова
Фото з особистого архіву Надії Брояко