Ввічливість, скромність, простота, тактовність у сучасному етикеті всіх країн світу — загальноприйняті норми поведінки. Разом з тим ці норми можуть по-різному виявлятися у поведінці людей. Отже, можна говорити про різний стиль поведінки. Стиль поведінки — це сукупність норм,
правил поведінки, які притаманні даному індивіду залежно від його моральних, естетичних, політичних, професійних поглядів, інтересів, настанов, його життєвих позицій. На стиль поведінки людини впливають і матеріальні умови її життя, тому в ньому розкривається соціальна сутність людини. Стиль поведінки виробляється протягом усього життя і виявляється у спілкуванні, мові, вчинках людини. Він дозволяє зробити висновок про інтелектуальний, моральний, естетичний розвиток людини, про її соціальну і професійну належність.
Стиль поведінки виявляється у манерах людини. Манера (з фр. — спосіб дій, спосіб, прийом поводження), перекладається майже так, як і слово «стиль», але стосується характеристики індивідуальних, одиничних, окремих особливостей поведінки конкретної особистості. Манери до певної міри вказують на характер людини і правлять за зовнішню оболонку її внутрішньої природи. Вони виявляються у ввічливому й привітному поводженні, але справжня й найкраща чемність ґрунтується на щирості і виявляється у готовності сприяти щастю ближнього.
Добрі манери, стиль поведінки не виникають самі собою. Велике значення тут має соціальне мікросередовище, одержане у дитинстві виховання, та у будь-якому разі можна оволодіти добрими формами спілкування, якщо людина щиро в цьому зацікавлена, переконана в необхідності цього, якщо відповідно себе виховує.
Якщо ж людина не замислюється над формою своєї поведінки, то жодні кодекси, правила не відгкнуться в її душі, не зумовлять ефективного зрушення в її поведінці. Щоб бути культурною людиною, цього слід прагнути і домагатися.
У житті кожної молодої людини настає час, коли їй важливо знати, як її сприймає оточення. Вона починає звертати увагу на саму себе. А це результат того, що в людині складається або вже склалося уявлення про те, якою вона хоче бути, якої мети домагається. На основі свого попереднього досвіду вона, безумовно, склала для себе якийсь ідеальний образ особистості і при критичному самоаналізі рано чи пізно зрозуміє, що і їй слід удосконалити свої манери у спілкуванні з людьми. Молодь у своїй поведінці не може керуватися тільки тим, що вважається нормою у молодіжному середовищі, вже у молодому віці слід засвоїти загальноприйняті норми суспільної поведінки.
Інтерес до питань поведінки визначається рівнем духовного розвитку. Цей інтерес поглиблюється, колилюдина розуміє, що дотримання правил поведінки забезпечує успіх як окремої особистості, так і всього колективу, всього суспільства. В умовах сучасного динамічного розвиткусуспільства зміни у галузі правил поведінки відбуваються значно швидше.
У сучасному світі склалися такі загальні правила етикету, які відбиваються у різних сферах життя людей і мають чи то цілеспрямовані, постійні відносини між ними, а чи разові, випадкові стосунки. За будь яких умов потрібно бути уважним до людини в різних ситуаціях, ввічливо звертатися з проханням, бути вдячним за послугу, співчувати людині у її невдачах, поділяти з нею радість успіху, берегти робочий і вільний час інших людей, не марнувати його повільними, беззмістовними розмовами, не допускати агресії — бути терплячим до інших думок, смаків, за жодних обставин не принижувати людську гідність, не нав’язувати співрозмовникові тему розмови про себе як найцікавішу особу, прагну ти більше запитувати і слухати, ніж говорити самому; не підкреслювати своєї шляхетності й жертовності у зробленій вами послузі, якою б важливою і значною вона не була, дбати про свій зовнішній вигляд, охайність і чистоту тощо. Ці та інші правила відбивають загальну форму поваги до людини взагалі. Але вони можуть диференціюватися залежно від конкретних умов, ситуацій і характеру між тими, хто спілкується, набуваючи різних відтінків.
Все це стосується тільки форми. Зміст у всіх випадках має бути вираженням поваги, доброзичливості й уваги до людини. Найважливіший показник стану людини на роботі — її душевний комфорт, у створенні якого помітне місце посідає культура службових відносин, бо кожен працівник значну частину свого життя перебуває на роботі в оточенні людей, які зв’язані з ним спільною справою. Тому неабияку роль тут мають відігравати норми службового етикету, покликаного регламентувати відносини між людьми, об’єднаними спільною діяльністю. Якщо етикет містить правила спілкування усіх людей і у всіляких ситуаціях, то правила службового етикету діють у дещо вужчій галузі — вони визначають порядок поведінки працівників при виконанні ними професійних обов’язків. Службовий етикет диктує той стиль спілкування, ті норми ввічливості, які сприяють створенню у колективі здорової морально-психологічної атмосфери.
Матеріал підготувала
Марія Денисова